Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Вимоги, до оформлення скарги, що подається до Міністерства юстиції України, його територіальних органів, визначені:

  • Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
  • Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»;
  • Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Поширеними помилками, яких припускаються скаржники під час оформлення та подачі скарги, є:

  • до скарги додано не засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника;
  • у скарзі відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання;
  • розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
  • закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
  • у скарзі не вказано повне найменування (ім’я) скаржника;
  • скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
  • у скарзі не зазначено дату складання скарги.

У разі порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб’єкт розгляду скарги (Міністерство юстиції України, його територіальний орган) на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

        З метою підвищення якості профоглядів та виявлення ранніх форм профзахворювань серед працівників та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1138  «Про перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти», постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1997 №1238  «Про обов’язковий профілактичний огляд і порядок його проведення», наказу МОЗ України від 21.05.2007 № 246 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» наказу ГУОЗ від 21.11.2011 №677/226 «Про вдосконалення системи медичного обслуговування працюючого населення та поліпшення якості медичної допомоги хворим з професійною патологією», статті 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 23.05.2001 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок», наказу МОЗ України від 23.07.2002  №280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може привести до поширення інфекційних хвороб» просимо направити працівників для проходження профілактичного огляду у поліклініці Шполянської центральної районної лікарні імені братів М.С. і О.С.Коломійченків.

        Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, запроваджено нові підходи у відносинах держави та бізнесу, згідно з якими головними пріоритетами інспекторів праці є профілактична робота та консультування роботодавців.

         Запроваджується також можливість проведення, за бажанням роботодавця, аналізу стану  дотримання законодавства  про працю  та надання рекомендацій  щодо його застосування.

         Відповідно до Порядку контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці.

          Інспектори праці мають контрольні повноваження, які підтверджуються службовим посвідченням встановленої форми, затвердженої наказом Мінсоцполітики  від 24.05.2017 № 866.

          Інформацію щодо виданих посвідчень інспекторам праці можна перевірити на сайті Держпраці у розділі Здійснення державного контролю  за додержанням законодавства про працю – Інформація щодо виданих посвідчень інспекторам праці або за телефоном (044) 288-10-00.

 

За інформацією Державної служби України з питань праці

На земельну частку (пай) видається сертифікат, який вважається правовстановлюючим документом при реалізації громадянином права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Сертифікат містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) видається районною (міською) державною адміністрацією та реєструється в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Форма сертифікату на право на земельну частку (пай) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801.

Право на земельну частку (пай) мають:

  • колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
  • громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
  • громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
  • громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в останньому абзаці, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

  • свідоцтво про право на спадщину;
  • посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Право на земельну ділянку підлягає оформленню відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За результатами державної реєстрації права на земельну ділянку надається витяг з Державного реєстру прав (за бажанням заявника).

Кожен громадянин має право оскаржити рішення, дії, бездіяльность державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації до Міністерства юстиції України, територіальних органів Міністерства юстиції України, або до СУДУ-

При Міністерстві юстиції України та Головних територіальних управлінь юстиції створено Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

При Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області діє Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, тому скаргу можна подати або надіслати за адресою: бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001.

Скарга складається з урахуванням вимог частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Одним із способів забезпечення захисту прав власності, а також зменшення ризиків незаконного заволодіння майном є зупинення державної реєстрації прав.

Проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об’єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій, державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, яке було підґрунтям для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають:

  • право власності;
  • речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

празо господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

  • право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

Рішення про державну реєстрацію прав приймаються державним реєстратором.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

При Міністерстві юстиції України    та         Головному

територіальному управлінні юстиції у Черкаській області працюють постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області розглядає скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав та рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють діяльність у межах Черкаської області.

Скарга розглядається протягом 30 днів (у деяких випадках термін може продовжуватись до 45 днів).

Скаргу можна подати або надіслати до:

  • Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001).
  • Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001),

У разі виникнення питань щодо оформлення скарги та її подачі консультації надаються за тел. 33-00-27.